У 1944 році сталінський режим примусово депортував понад 207 тисяч кримських татар з Криму. Більшість становили жінки, діти та люди похилого віку.
Дорога у товарних вагонах тривала 2–3 тижні без їжі, води та медичної
допомоги. Вже під час транспортування загинули до 8 тисяч людей.
У перші півтора року вигнання лише в Узбекистані померло близько 30 тисяч кримських татар. Загалом смертність у 1944–1956 роках склала понад 49 тисяч осіб — майже чверть усього народу.
Людей розмістили у «спецпоселеннях» з посиленим контролем, примусовою працею та постійною дискримінацією.
Попри десятиліття вигнання, кримські татари повернулися додому наприкінці 1980-х, відновили культуру, мову та самоврядування. У 1991 році було створено Меджліс кримськотатарського народу.
У 2015 році Україна офіційно визнала депортацію актом геноциду, а 18 травня встановила Днем пам’яті жертв цього злочину. Міжнародне визнання надали парламенти Латвії, Литви, Канади, Польщі, Естонії та Чехії.
Сьогодні російська окупація Криму продовжує політику репресій: заборона Меджлісу, переслідування активістів, закриття незалежних медіа, обмеження мови та культури. Це є прямим продовженням злочинів радянського режиму.
Крим — це Україна!
Пам’ять про геноцид кримськотатарського народу є невід’ємною частиною історичної правди та відновлення справедливості.
Матеріал підготовлено спільно з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим та Державною архівною службою України. 
Докладніше: https://is.gd/HBiBl7
За наступним посиланням розміщені інформаційна та історична довідки, додаткові інформаційні матеріали, брендбук, логотип, макети інформаційної кампанії, які надані Представництвом Президента України в Автономній
Республіці Крим: https://drive.google.com/drive/folders/1ji9uo1hQf4uvhKhmHd12FYaob7JdjjY5